Provided by: libguestfs0_1.40.2-2ubuntu6_amd64 bug

НАЗВА

       guestfs-building -- як зібрати libguestfs з початкових кодів

ОПИС

       На цій сторінці підручника наведено настанови щодо того, як зібрати libguestfs з
       початкових кодів.

       Основні кроки:

       ·   Встановити вимоги.

       ·   Збирання, з коду зі сховища git або з архіву з кодом.

       ·   Виконати тестування.

       ·   Запуск засобів з каталогу з початковим кодом або встановлення.

ВИМОГИ

   Настанови для користувачів Fedora або Red Hat Enterprise Linux (RHEL)
       У Fedora для встановлення усіх потрібних пакунків слід користуватися dnf(8):

        dnf builddep libguestfs
        dnf install autoconf automake libtool gettext-devel

       У системах, де все ще використовується yum(8), можна скористатися ним:

        yum-builddep libguestfs
        yum install autoconf automake libtool gettext-devel

   Настанови для користувачів Debian або Ubuntu
       Скористайтеся APT для встановлення усіх потрібних пакунків:

        apt-get build-dep libguestfs
        apt-get install autoconf automake libtool-bin gettext

       Якщо ця команда не працює, зверніть увагу на пакунок із початковим кодом Debian
       http://packages.debian.org/source/libguestfs, на список "build-depends" і
       "build-depends-indep", і встановіть усі пакунки зі списку.

   Повний список вимог
       appliance/packagelist.in
           Встановити якомога більше пакунків із назвами з цього файла. (Без строгої вимоги
           встановити геть усі з цих пакунків.)

           Зауваження: якщо ви збираєте libguestfs із наступним встановленням пакунків базової
           системи, під час збирання ці пакунки не буде вибрано автоматично, навіть якщо вами
           було віддано команду "make clean".  Вам доведеться віддати ще й цю команду, щоб
           очистити стару базову систему supermin і примусово приготувати нову:

            make -C appliance clean-supermin-appliance

       qemu ≥ 1.3.0
           Обов’язкове.

       qemu-img ≥ 1.3.0
           Обов'язкове. Для роботи virt-p2v та virt-v2v потрібна qemu-img ≥ 2.2.0.

       ядро ≥ 2.6.34
           Обов'язкове. Має бути увімкнено такі можливості: "virtio-pci", "virtio-serial",
           "virtio-block", "virtio-net".

       supermin ≥ 5.1.0
           Обов'язковий. Зі списком альтернативних варіантів можна ознайомитися у розділі
           "ВИКОРИСТАННЯ ПОПЕРЕДНЬО ЗІБРАНОЇ БІНАРНОЇ ОСНОВНОЇ СИСТЕМИ" нижче.

       glibc
           Обов'язковий. Ми використовуємо розширення для нетипових засобів форматування printf
           для glibc (див. "НЕТИПОВІ ЗАСОБИ ФОРМАТУВАННЯ PRINTF У ФОНОВІЙ СЛУЖБІ" in
           guestfs-hacking(1)).

       XDR (tirpc, glibc або інша)
           Обов'язковий. Ми використовуємо реалізацію XDR з "<rpc/xdr.h>", яка може походити з
           glibc, tirpc або іншої бібліотеки.

           Програма "rpcgen" є необов'язковою. Вона знадобиться, лише якщо ви хочете зібрати
           програми з git і/або накласти на libguestfs латку із новим програмним інтерфейсом.

       Gcc або Clang
           Обов'язковий. Ми використовуємо "__attribute__((cleanup))", розширення GCC, підтримку
           якого передбачено і у Clang.

       Perl
           Обов'язковий. Різноманітні засоби збирання та тестування написано мовою Perl. Perl не
           потрібен для роботи із самою бібліотекою, хіба що вам потрібен один із небагатьох
           інструментів віртуалізації, які усе ще написано мовою програмування Perl.

       Perl "Pod::Man"
       Perl "Pod::Simple"
           Обов’язкове. Частина ядра Perl.

       OCaml ≥ 4.01
       OCaml findlib
           Обов’язкове.

       autoconf
       automake
       gettext
           Обов'язкове, якщо збирається версія з git. Необов'язкове, якщо збирання відбувається з
           архіву tar.

       cpio
           Обов’язкове.

       gperf
           Обов’язкове.

       flex
       bison
           Обов’язкове.

       Бібліотека для роботи із сумісними з Perl формальними виразами (PCRE)
           Обов’язкове.

       genisoimage
           Обов’язкове.

       libxml2
           Обов’язкове.

       ncurses
           Обов’язкове.

       augeas ≥ 1.0.0
           Обов’язкове.

       xz  Обов’язкове.

       Jansson ≥ 2.7
           Обов’язкове.

       po4a
           Обов'язкове, якщо збирається версія з git. Необов'язкове, якщо збирання відбувається з
           архіву tar.

       hivex ≥ 1.2.7
       ocaml-hivex
           Обов'язковий. ocaml-hivex є прив'язкою OCaml для hivex, яка потрібна для збирання
           фонової служби.

       libmagic
           Обов'язковий. Це бібліотека, яка використовується програмою file(1).

       libvirt ≥ 0.10.2
           Необов'язкове. Завжди використовуйте найсвіжішу версію libvirt.

       xmllint
           Необов’язкове. Використовується лише для тестування.

       libconfig
           Необов'язкове. Використовується для обробки у libguestfs власних файлів налаштувань,
           наприклад /etc/libguestfs-tools.conf.

       libselinux
           Необов'язковий. Використовується модулем libvirt для безпечного ізолювання базової
           системи (sVirt).

       Засоби Berkeley DB (db_dump, db_load тощо)
           Необов'язкові. Зазвичай, можна знайти у пакунках із назвами "db-utils", "db4-utils",
           "db4.X-utils" тощо.

       systemtap
           Не обов'язкове. Для зондування простору користувача.

       readline
           Необов'язкове. Для красивішого редагування рядків у guestfish(1).

       acl Необов'язкове. Бібліотека і програми для обробки списків керування доступом (ACL)
           POSIX.

       libcap
           Необов'язкове. Бібліотека і програми для обробки можливостей Linux.

       libldm
           Необов'язкове. Бібліотека та ldmtool(1) для обробки динамічних дисків Windows.

       sd-journal
           Необов'язкове. Бібліотека для доступу до журналів systemd.

       gdisk
           Необов'язкове. Підтримка дисків GPT.

       netpbm
           Необов'язкове. Обробка піктограм з гостьових систем.

       icoutils
           Необов'язкове. Обробка піктограм із гостьових систем Windows.

       Perl "Expect"
           Необов'язкове. Модуль Perl, який використовується для тестування virt-rescue(1).

       FUSE
           Необов'язковий. fusermount(1), libfuse та модуль ядра потрібні, якщо вам потрібна
           guestmount(1) і/або підтримка mount-local.

       статичний glibc
           Необов'язковий. Використовується лише для тестування.

       qemu-nbd
       nbdkit
           Необов'язкове. qemu-nbd використовується для тестування.

           virt-p2v(1) потребує qemu-nbd або nbdkit, але ці програми мають бути лише на образі
           ISO virt-p2v, вони не потрібні на час компіляції.

       uml_mkcow
           Необов'язковий. Призначено для модуля UML.

       curl
           Необов'язкове. Використовується virt-builder для отримання даних.

       GNU Privacy Guard (GnuPG, gpg) версії 1 або 2
           Необов'язкове. Використовується virt-builder для перевіряння цифрових підписів.

       liblzma
           Необов'язковий. Якщо доступний, virt-builder скористається цією бібліотекою для
           швидкого паралельного розпаковування шаблонів.

       Gtk ≥ 2.24 або 3
           Необов'язкове.

           Використовується графічним інтерфейсом virt-p2v.

           Може бути використано Gtk 2 або Gtk 3. Якщо ви хочете вибрати певну версію Gtk,
           скористайтеся командою "./configure --with-gtk=2" або "./configure --with-gtk=3".

       D-Bus
           Необов'язкове.

           Якщо є доступним низькорівневий програмний інтерфейс D-Bus мовою C, virt-p2v зможе
           надсилати повідомлення D-Bus до logind для запобігання переходу у режим заощадження
           енергії (присипляння або призупинення роботи) під час перетворень P2V.

           Якщо цей програмний інтерфейс виявиться недоступним на момент збирання, дуже довгі
           перетворення може бути перервано переходом фізичної машини у стан присипляння.

       zip
       unzip
           Необов'язкове. Використовується virt-v2v для обробки файлів OVA.

       python-evtx
           Необов'язкове. Використовується virt-log(1) для обробки файлів журналу подій Windows.

       OCaml gettext
           Необов'язкове. Для локалізації засобів віртуалізації OCaml.

       ocaml-ounit ≥ 2.0.0
           Необов'язкове. Для тестування загальних модулів OCaml.

       ocaml-libvirt ≥ 0.6.1.5
           Необов'язковий. Для збирання необов'язкового комплексу для тестування virt-v2v.

       Perl "Module::Build" ≥ 0.19
       Perl "Test::More"
           Необов'язкове. Використовується для збирання і тестування прив'язок Perl.

       Python ≥ 2.2
           Необов'язковий. Використовується для збирання прив'язок до Python. Опис збирання
           прив'язок для Python 2 або Python 3 наведено у розділі "ЗБИРАННЯ ПРИВ'ЯЗОК ДО PYTHON 2
           І PYTHON 3" нижче.

       Python "unittest"
           Необов'язкове. Використовується для запуску комплексу тестування Python.

       Ruby
       rake
       rubygem-minitest
       rubygem-rdoc
           Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до Ruby.

       Java ≥ 1.6
           Необов'язковий. Для збирання прив'язок до Java потрібні пакунки Java, JNI та jpackage-
           utils.

       GHC Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до Haskell.

       PHP
       phpize
           Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до PHP.

       glib2
       gobject-introspection
       gjs Необов'язкове. Використовується для збирання і тестування прив'язок GObject.

       LUA Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до LUA.

       Erlang
       erl_interface
           Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до Erlang.

       golang ≥ 1.1.1
           Необов’язкове. Використовується для збирання прив’язок до Go.

       valgrind
           Необов’язкове. Використовується для діагностування проблем із пам’яттю.

       Perl "Sys::Virt"
           Необов'язкове.

       libvirt-python
           Обов'язковий. Для тестування взаємодії libvirt/libguestfs з Python.

       Perl "Win::Hivex"
           Необов'язкове. Використовується програмою virt-win-reg(1).

       Perl "Pod::Usage"
           Необов'язкове. Використовується деякими інструментами віртуалізації Perl.

       Perl "libintl"
           Необов'язкове.

       bash-completion
           Необов'язкове. Для доповнення команд у відповідь на натискання Tab у bash.

       libtsk
           Необов'язкове. Бібліотека для докладного аналізу файлових систем.

       yara
           Необов'язкове. Для категоризації файлів на основі вмісту.

ЗБИРАННЯ ІЗ GIT

       Для збирання з git вам знадобляться додаткові залежності — "autoconf", "automake",
       "gettext", findlib з OCaml та po4a.

        git clone https://github.com/libguestfs/libguestfs
        cd libguestfs
        ./autogen.sh
        make

ЗБИРАННЯ ІЗ АРХІВІВ TAR

       Архіви tar отримуються з http://download.libguestfs.org/.  Stable tarballs are signed with
       the GnuPG key for "rich@annexia.org", see
       https://pgp.mit.edu/pks/lookup?op=vindex&search=0x91738F73E1B768A0.  Відбиток — "F777 4FB1
       AD07 4A7E 8C87 67EA 9173 8F73 E1B7 68A0".

       Отримайте і розпакуйте архів.

        cd libguestfs-1.xx.yy
        ./configure
        make

ТЕСТУВАННЯ

       НЕ ВИКОНУЙТЕ тестування від імені користувача root! Libguestfs можна зібрати і перевірити
       без використання адміністративного облікового запису (root). Запуск тестів від імені
       користувача root може бути небезпечним, не робіть цього.

       Для перевірки, чи працюватиме збирання, віддайте таку команду:

        make quickcheck

       Щоб запустити основні тести, віддайте таку команду:

        make check

       Існує доволі багато інших тестів, які ви можете запустити. Опис цих тестів наведено у
       підручнику з guestfs-hacking(1).

ВСТАНОВЛЕННЯ

       НЕ КОРИСТУЙТЕСЯ командою "make install"! Її використання призведе до конфлікту
       встановлених версій libguestfs, а це ускладнить роботу користувачів. Замість використання
       цієї команди, ознайомтеся із описом використання ./run, наведеним у наступному розділі.

       Пакувальники дистрибутивів можуть скористатися ось цим:

        make INSTALLDIRS=vendor DESTDIR=[temp-build-dir] install

СКРИПТ ./run

       Ви можете запускати guestfish(1), guestmount(1) та інші інструменти віртуалізації без
       їхнього встановлення за допомогою скрипту ./run у кореневому каталозі розпакованого коду.
       Цей скрипт працює, встановлюючи декілька змінних середовища.

       Приклад:

        ./run guestfish [звичайні аргументи guestfish ...]

        ./run virt-inspector [звичайні аргументи virt-inspector ...]

       Скрипт ./run додає усі виконувані файли libguestfs до $PATH, отже у наведених вище
       прикладах guestfish і virt-inspector запускаються із каталогу збирання (не із загального
       каталогу встановленого guestfish, якщо такий існує).

       Ви можете скористатися скриптом з будь-якого каталогу. Якщо вам потрібно запустити вашу
       програму, яка використовує libguestfs, має спрацювати така команда:

        /шлях/до/libguestfs/run ./ваша_програма [...]

       Також можна запускати програми C під керуванням valgrind ось так:

        ./run valgrind [параметри valgrind...] virt-cat [параметри virt-cat...]

       або у gdb:

        ./run gdb --аргументи virt-cat [параметри virt-cat...]

       Це також працює із sudo (наприклад, якщо вам потрібен адміністративний доступ для libvirt
       або для доступу до блокового пристрою):

        sudo ./run virt-cat -d LinuxGuest /etc/passwd

       Для встановлення значення змінних середовища ви можете скористатися або цим:

        LIBGUESTFS_HV=/my/qemu ./run guestfish

       або:

        ./run env LIBGUESTFS_HV=/my/qemu guestfish

ФАЙЛИ local*
       Файли у кореневому каталозі коду, назви яких починаються з префікса local*, буде
       проігноровано git. Ці файли можуть містити локальні налаштування або скрипти, які потрібні
       для збирання libguestfs.

       Можна створити файл із назвою localconfigure, який буде простою обгорткою autogen.sh, яка
       міститиме локальні зміни у налаштуваннях. Його вміст виглядатиме так:

        . localenv
        ./autogen.sh \
            -C \
            --enable-werror \
            "$@"

       Далі, ви зможете скористатися цим файлом для збирання libguestfs:

        ./localconfigure && make

       Якщо у кореневому каталозі збирання буде файл із назвою localenv, "make" обробить його
       вміст. У цьому файлі можуть міститися усі потрібні змінні середовища, наприклад змінні для
       пропускання тестів:

        # Використовувати інший інтерпретатор python.
        export PYTHON=python3
        # Пропустити цю перевірку, вона не працює.
        export SKIP_TEST_BTRFS_FSCK=1

       Зауважте, що localenv включається до Makefile верхнього рівня (стає частиною Makefile).
       Але, якщо цей файл обробляється також вашим скриптом localconfigure, його буде використано
       як скрипт оболонки.

ВИБРАНІ ПАРАМЕТРИ ./configure

       Для скрипту "./configure" передбачено багато параметрів. Зокрема, команда

        ./configure --help

       показує список усіх цих параметрів. У цьому розділі наведено лише найважливіші з них.

       --disable-appliance --disable-daemon
           Див. "ВИКОРИСТАННЯ ПОПЕРЕДНЬО ЗІБРАНОЇ БІНАРНОЇ ОСНОВНОЇ СИСТЕМИ" нижче.

       --disable-erlang
       --disable-gobject
       --disable-golang
       --disable-haskell
       --disable-lua
       --disable-ocaml
       --disable-perl
       --disable-php
       --disable-python
       --disable-ruby
           Вимкнути вказані прив'язки до мов, навіть якщо "./configure" знайде усі потрібні
           бібліотеки і ці прив'язки можна буде зібрати.

           Зауважте, що вимикання OCaml (прив'язок) або Perl призведе до того, що буде вимкнено
           частину комплексу засобів тестування та деякі інструменти.

           Для збирання libguestfs необхідний OCaml. Цю залежність не можна вилучити.
           Використання прапорця --disable-ocaml вимикає лише збирання прив'язок та інструментів
           мовою OCaml.

       --disable-fuse
           Вимкнути підтримку FUSE у програмному інтерфейсі і програмі guestmount(1).

       --disable-gnulib-tests
           На деяких платформах працездатність комплексу тестування GNUlib перебуває під
           сумнівом. За допомогою цього прапорця можна вимкнути комплекс тестування, оскільки
           помилки, на які вказує GNUlib, часто є несуттєвими.

       --disable-static
           Не збирати версії бібліотеки libguestfs зі статичною прив'язкою.

       --enable-install-daemon
           Зазвичай, guestfsd(8) не встановлюється "make install", оскільки ця фонова служба у
           основній системі непотрібна (вона корисна, лише коли її «встановлено» у базовій
           системі supermin). Втім, якщо пакувальники збирають «портативну версію libguestfs», їм
           слід скористатися цим параметром.

       --enable-werror
           За допомогою цього параметра можна перетворити попередження на помилки (тобто додати
           "-Werror"). Скористайтеся цим параметром для розробки, особливо, якщо надсилатимете
           латки. Загалом, цей параметр не слід використовувати для робочих або дистрибутивних
           збірок.

       --with-default-backend=libvirt
           Визначає типовий спосіб, у який libguestfs запускає qemu (див. "МОДУЛЬ" in
           guestfs(3)). Якщо не вказано, типовим модулем буде "direct", що означає, що libguestfs
           запускатиме qemu безпосередньо.

           У Fedora і Red Hat Enterprise Linux (RHEL) ≥ 7 цим прапорцем можна скористатися для
           зміни типового модуля обробки на "libvirt", оскільки (особливо у RHEL) правила безпеки
           забороняють запуск qemu, інакше як за допомогою libvirt.

           Зауважте, що незважаючи на цей параметр, у libguestfs збираються усі модулі обробки, і
           ви можете перевизначити модуль обробки під час запуску програм встановленням змінної
           середовища $LIBGUESTFS_BACKEND (або за допомогою програмних інтерфейсів).

       --with-distro=REDHAT|DEBIAN|...
           Libguestfs потребує відомостей, який дистрибутив Linux використовується, щоб
           бібліотека могла вибрати назви пакунків базової системи належним чином (див.,
           наприклад, appliance/packagelist.in). Зазвичай, це завдання виконується автоматично.

           Втім, якщо ви збираєте і пакуєте libguestfs у новому дистрибутиві, ви можете
           скористатися --with-distro, щоб вказати, що дистрибутив є подібним до наявного
           (наприклад, --with-distro=REDHAT, якщо дистрибутив є новою похідною від Red Hat або
           CentOS).

           Зауважте, що якщо ваш дистрибутив є повністю новим, він може потребувати внесення змін
           до основної гілки коду бібліотеки.

       --with-extra="назва_дистрибутива=версія,libvirt,..."
       --with-extra="local"
           Цей параметр визначає вміст поля «extra», яке повертає "guestfs_version" in
           guestfs(3), а також виводиться параметром --version засобів віртуалізації. Вміст цього
           поля є довільним, втім, слід записати до нього список відокремлених комами фактів,
           зокрема щодо назви і версії бібліотеки, те, чи libvirt є типовим модулем обробки, і
           взагалі усе, що може допомогти користувачам із діагностичними проблемами.

           Для нетипових і/або локальних збірок можете встановити для цього параметра значення
           "local", щоб позначити, що це не дистрибутивна збірка.

       --without-libvirt
           Зібрати libguestfs без підтримки libvirt, навіть якщо буде виявлено встановлені
           бібліотеки для розробки libvirt.

       --with-gtk=2
           Цей параметр примусово визначає для virt-p2v збирання із Gtk 2, у конфігурації, яка у
           поточній версії є найкраще перевіреною.

       --with-qemu="виконуваний файл1 виконуваний файл2 ..."
           Визначає альтернативний виконуваний файл qemu (або список виконуваних файлів). Назву
           виконуваного файла можна змінити встановленням значення змінної середовища
           "LIBGUESTFS_HV".

       --with-supermin-packager-config=yum.conf
           Передає параметр --packager-config до supermin(1).

           Найпоширенішим випадком використання цього параметра є збирання базової системи за
           допомогою альтернативного сховища пакунків (замість використання встановлених
           налаштувань yum, dnf, apt тощо для пошуку і отримання пакунків). Можливо, вам
           захочеться скористатися цим, якщо ви захочете зібрати libguestfs без використання
           з'єднання із мережею. Приклади використання цього параметра можна знайти у файлі
           "libguestfs.spec" для Fedora (див. "ЗБИРАННЯ ПАКУНКА ДЛЯ FEDORA" нижче, щоб дізнатися
           більше).

       --with-supermin-extra-options="--парам1 --парам2 ..."
           Передати додаткові параметри supermin(1). Див. appliance/make.sh.in, щоб зрозуміти, як
           саме це слід робити.

       PYTHON
           Цією змінною середовища можна скористатися для того, щоб вказати виконуваний файл
           python (наприклад, "python3"). Під час запуску "./configure" програма виконує
           визначення версії цього виконуваного файла Python, розташування бібліотек Python тощо.
           Див. "ЗБИРАННЯ ПРИВ'ЯЗОК ДО PYTHON 2 І PYTHON 3" нижче.

       SUPERMIN
           Цією змінною середовища можна скористатися для вибору альтернативного виконуваного
           файла supermin(1). Вона може пригодитися, якщо ви хочете скористатися новішою версією
           supermin, ніж та, яка є частиною пакунків вашого дистрибутива, або якщо у вашому
           дистрибутиві взагалі немає пакунка supermin. У RHEL 7 вам слід встановити
           "SUPERMIN=/usr/bin/supermin5" під час збирання libguestfs.

НОТАТКИ ЩОДО QEMU І KVM

       Типовою проблемою є помилкові або несумісні випуски qemu.

       У різних версіях qemu можуть із різних причин виникати проблеми із завантаженням базової
       системи. Проблеми залежать від версії qemu та дистрибутивів Linux, які можуть накладати на
       код пакунка різні латки.

       Якщо вами буде виявлено проблему, ви можете спробувати скористатися власним зібраним із
       початкових кодів виконуваним файлом qemu (qemu дуже просто зібрати із початкових кодів) за
       допомогою «обгортки qemu». Див. "ОБГОРТКИ QEMU" in guestfs(3).

       Типово, скрипт налаштовування шукатиме qemu-kvm (підтримку KVM). KVM є набагато швидшим за
       звичайний qemu.

       Крім того, може виникнути потреба у вмиканні підтримки KVM для користувачів, відмінних від
       root. Слід скористатися цими настановами:
       http://www.linux-kvm.org/page/FAQ#How_can_I_use_kvm_with_a_non-privileged_user.3F

       У деяких системах таке теж спрацює:

        chmod 0666 /dev/kvm

       У деяких системах, де зміна режиму доступу не переживає перезавантаження системи, вам
       доведеться внести зміни до налаштувань udev.

ВИКОРИСТАННЯ CLANG (LLVM) ЗАМІСТЬ GCC

        export CC=clang
        ./configure
        make

ВИКОРИСТАННЯ ПОПЕРЕДНЬО ЗІБРАНОЇ БІНАРНОЇ ОСНОВНОЇ СИСТЕМИ

       Щоб зрозуміти, що таке базова система libguestfs, див. guestfs-internals(1).

       Якщо ви користуєтеся операційною системою, відмінною від Linux, або дистрибутивом Linux, у
       якому немає пакунка supermin(1), або просто не хочете збирати власну базову систему
       libguestfs, ви можете скористатися попередньо зібраними двійковими базовими системами, які
       ми постачаємо: http://libguestfs.org/download/binaries/appliance

       Зберіть libguestfs ось таким чином:

        ./configure --disable-appliance --disable-daemon
        make

       Встановіть для змінної $LIBGUESTFS_PATH значення шляху, до якого ви розпакували архів tar
       із базовою системою, ось так:

        export LIBGUESTFS_PATH=/usr/local/lib/guestfs/appliance

       і запускайте програми libguestfs та засоби віртуалізації у звичайний спосіб, наприклад, за
       допомогою скрипту ./run (див. вище).

ЗБИРАННЯ ПРИВ’ЯЗОК ДО PYTHON 2 І PYTHON 3

       Скрипт ./configure визначає поточну встановлену версію Python на основі даних будь-якої
       програми, яка називається "python" і зберігається у одному з каталогів, описаних у змінній
       $PATH. Libguestfs збиратиме, відповідно, прив'язки до Python 2 або до Python 3.

       Ви можете перевизначити цю поведінку, якщо вкажете альтернативний виконуваний файл Python.
       Приклад:

        PYTHON=/usr/bin/python3 ./configure

       Щоб зібрати одночасно прив'язки до Python 2 і Python 3, вам доведеться збирати libguestfs
       двічі. Під час другого збирання ви можете вимкнути усі інші прив'язки та інструменти і
       зібрати лише прив'язки до Python. Із повним прикладом того, як це зробити, можна
       ознайомитися за допомогою файла spec з Fedora (див. нижче).

ЗБИРАННЯ ПАКУНКА ДЛЯ FEDORA

       Файл spec для Fedora зберігається тут:
       http://pkgs.fedoraproject.org/cgit/rpms/libguestfs.git/

       Libguestfs зібрано у Fedora за допомогою типової системи збирання Fedora (Koji).

ЗБИРАННЯ ПАКУНКА ДЛЯ RED HAT ENTERPRISE LINUX

       Збірки libguestfs для Red Hat Enterprise Linux (RHEL) містять дуже багато латок. Загалом,
       ці латки можна поділити на два типи:

       ·   Вимикання багатьох можливостей, підтримку яких ми не хочемо здійснювати для
           користувачів RHEL. Наприклад, ми вимикаємо підтримку можливості «libguestfs live».

       ·   Ми виконуємо зворотне портування можливостей основної версії.

       Латки, які ми застосовуємо для випусків RHEL загально доступні у нашому основному сховищі
       коду git, гілка називається "rhel-x.y"

       Наприклад, із латками для RHEL 7.3 можна ознайомитися тут:
       https://github.com/libguestfs/libguestfs/commits/rhel-7.3

       Початкові коди і файли spec для версії libguestfs для RHEL можна знайти на сторінці
       https://git.centos.org/project/rpms. Також варто ознайомитися із вмістом сторінки
       https://wiki.centos.org/Sources.

ЗБИРАННЯ VIRT-P2V ДЛЯ 32-БІТОВОЇ АРХІТЕКТУРИ i686

       (Цей розділ стосується лише архітектури x86-64.)

       Збирання 32-бітової версії виконуваного файла virt-p2v (i686) покращує сумісність із
       застарілим обладнанням. Докладніший опис наведено у підручнику з virt-p2v-make-disk(1).
       Хоча virt-p2v є простою програмою на основі Gtk, зібрати 32-бітову версію програми
       virt-p2v на 64-бітовій основній системі доволі непросто. Зазвичай, найпростішим способом є
       використання 32-бітової пісочниці chroot або навіть 32-бітової віртуальної машини для
       збирання libguestfs.

       У Fedora ви можете скористатися інструментом mock(1). Приклад:

        fedpkg mockbuild --root fedora-23-i386

       У результаті буде створено файл virt-v2v-*.i686.rpm, який можна розпакувати для
       видобування 32-бітового виконуваного файла virt-p2v.

       Виконуваний файл може бути стиснуто у p2v/virt-p2v.i686.xz,
       $libdir/virt-p2v/virt-p2v.i686.xz або $VIRT_P2V_DATA_DIR/virt-p2v.i686.xz. Це вмикає
       параметр  --arch virt-p2v-make-disk(1).

ТАКОЖ ПЕРЕГЛЯНЬТЕ

       guestfs(3), guestfs-examples(3), guestfs-hacking(1), guestfs-internals(1),
       guestfs-performance(1), guestfs-release-notes(1), guestfs-testing(1),
       libguestfs-test-tool(1), libguestfs-make-fixed-appliance(1), http://libguestfs.org/.

АВТОРИ

       Richard W.M. Jones ("rjones at redhat dot com")

АВТОРСЬКІ ПРАВА

       Copyright (C) 2009-2019 Red Hat Inc.

LICENSE

BUGS

       To get a list of bugs against libguestfs, use this link:
       https://bugzilla.redhat.com/buglist.cgi?component=libguestfs&product=Virtualization+Tools

       To report a new bug against libguestfs, use this link:
       https://bugzilla.redhat.com/enter_bug.cgi?component=libguestfs&product=Virtualization+Tools

       When reporting a bug, please supply:

       ·   The version of libguestfs.

       ·   Where you got libguestfs (eg. which Linux distro, compiled from source, etc)

       ·   Describe the bug accurately and give a way to reproduce it.

       ·   Run libguestfs-test-tool(1) and paste the complete, unedited output into the bug
           report.